“…Фантастика – це моя стихія”, – Марина Савчук про свій перший роман.

14249366_1122562824489604_2130258226_n-300x200

Два роки тому Марина Савчук ділилася з нами своїми творчими планами й натхненно розповідала про свій перший великий прозовий твір – роман-фентезі «Остання повелителька кубку безсмертя». Тоді це була стадія написання, і процес мав завершитися у вересні 2016 року. Та творчі люди на те і творчі, щоб змінювати плани й «розтягувати» (хай і не спеціально) своє письменницьке задоволення. І от після дворічної праці читачі мають змогу познайомитися із Меліндою – головною героїнею роману «Остання повелителька кубку безсмертя. Армія мертвих». Ця книга – перша із задуманої Мариною дилогії.

«Спочатку придумала назву роману, а вже потім почала розвивати фабулу. Хоча всі роблять навпаки», – сміється авторка. – Та й підписала своє творіння псевдонімом – Ребекка Кларк. А вже потім перші читачі (серед яких і друзі) порадили залишити як автора себе». 

Події роману відбуваються у сучасності. Однак у вигаданому місті. Головна героїня – звичайна 17-річна дівчина із звичним для її віку комплектом проблем і турбот. Батьки Мелінди загинули в автокатастрофі, і її вихованням займалася тітка Аманда. Та історія, пов’язана із загибеллю батьків, чомусь здається дівчині не надто правдивою і чистою. А ще до всього зникає тітка, напередодні свого повноліття Мелінда читає листа від мами. У тому листі – розповідь про хранительку й кубок. Цю ж інформацію підтверджує Мартін: якщо мама Мелінди була хранителькою кубку, бути й дівчині нею. Так життя юнки докорінно змінюється: у її руках доля всього міста. А далі – читайте.

1531488272_90

А читати роман легко. Це не фантастика, пов’язана з космосом, ядерними вибухами чи апокаліпсисом (хоча натяки на апокаліптичні мотиви є). персонажі постійно портрапляють у пригоди, з ними коїться щось їм самим незрозуміле, дивне. Тут діють відьми, друїди, боги, напівбоги.

«Відомості про друїдів, відьом брала з легенд, а вже богів вигадувала сама. До речі, є тут й історична постать – відома в Закарпатті графиня Баторі (хоча її я теж змінила трохи). У мене вона виступає одним із ключових героїв, з яких починається розвиток дії», – говорить авторка.

Та й коло проблем тут широке. Взяти хоча б вічні: добро і зло та батьки й діти. Не обійшлось тут і без філософських авторських узагальнень (цитатки сміливо можна брати на озброєння у соцмережах), і без любовної сюжетної лінії.

«І героїня написана з мене. А герої – з мого оточення. Бувало, навіть здавалося, що Мелінда й мене не слухала, а чинила по-своєму, – жартує Марина й додає: – Не думала, що таке можливо».

На жаль, друком книга ще не вийшла.

«Не так це легко видати книжку, а потім ще й організувати презентацію її. Звичайно, усе впирається в кошти».

Читати можна онлайн. І залишати відгуки.

«Першим професійним рецензентом і критиком, ну, неофіційно, звичайно, був наш закарпатський письменник Василь Густі. Похвалив, це потішило. Ясна річ, що першими читачами були найближчі люди: мама, друзі. Вони й радили, що і як би ще зробити. І мимоволі самі ставали героями роману», – зауважує Марина й наостанок додає: – І взагалі фантастика – це моя стихія. От «підсіла» колись на «Гаррі Поттера», і дотепер це мій ідеал книжки такого жанру. Може, й надихнулася саме цим твором».

Щоб довго не шукали, ось посилання.

Анотація таки точно зацікавить.

https://litnet.com/uk/book/ostannya-povelitelka-kubku-bezsmertya-armya-mertvih-b83299

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


*