У Великому Березному провели відкриту екскурсію й розповідали про історію

img_5279-1024x683

У неділю, 22 липня, у Великому Березному була вперше проведена відкрита екскурсія селищем “Березний традиційний”. Відтепер такі екскурсії проводитимуть тут кожної третьої неділі місяця. Федір Шандор, завідувач кафедри туризму УжНУ, відомий краєзнавець Закарпаття, розповідав про історію селища, споруди і людей в контексті династій і держав, що тут панували.

Екскурсія розпочалася о 14 годині на площі перед будинком райдержадміністрації, біля молодого дерева гінкго. Федір Шандор розповів: “На історичній карті Великий Березний з’являється досить пізно як для Закарпаття, в 1409 році, про що зображено на гербі. Спочатку було зображене дерево берези із підписом 1409 рік, пізніше листочок. Основне ремесло тодішніх жителів – опришківство. Не було ще картоплі, не було полонин, територія була заліснена. Волоська колонізація пройшла досить пізно.

Була цікава історія: староста поселення Нодь Березна звернувся до крайового суду в Ужгороді про покарання вільного селянина, який украв у селі Чертіж Ужанського комітату корову. Це була перша згадка про Великий Березний. І це логічно, про Перечин перша згадка теж була схожа. У 1399 році жителі Перечина грабували місцевих жителів Воєводина, регіон біля Дунаю. Жителі не мали чим заробляти, дерево тоді ще не цінилося, ось такі цікаві моменти”, – пояснив Ф.Шандор.

Вільні селяни і перший фіскал

“У 1424 році із Березним пов’язується прізвище Гомонай, воно походить від назви міста Гуменне, звідти князі і графи Другетів, які управляли Ужанським комітатом з 1309 року.  У 1318 році вони заходять сюди через Березну вздовж Ужа, так проходять перші італійські лицарі і тут з’являється перший фіскал, який починає збирати гроші.

У 1424 році на карті юридично з’являється поселення, де можна було збирати податки. Значить, люди чимось займалися, тут були вільні селяни. З кріпосних не можна було збирати податки, бо вони обслуговували безпосередньо графів Другетів. Було зафіксовано 33 двори, 152 людини, – це мужчини, жінок і дітей не рахували, тільки тих, хто платить податки, інші ж не вважалися жителями населеного пункту”.

Синагога, що збереглася по сьогодні

Відтак екскурсія  під проводом пана Федора, у складі понад двох десятків березнян і мешканців району, перемістилася до споруди, де зараз знаходиться районний Будинок культури. Двоповерхова будівля, з нещодавно оновленим дахом, на першому поверсі розмістилася районна бібліотека, на другому – актовий зал, де проводяться різноманітні виступи та концерти.

Як розповів присутнім Ф. Шандор, саме в цій будівлі була перша синагога: “В 1797 році в місті Березний (уже мав печатку містечка) було зафіксовано першу єврейську общину, в яку входило досить багато людей, біля 30 чоловік. Оскільки вони мали достатню кількість фінансів, то змогли в 1802 році  закласти перший закладний камінь. Це були ортодоксальні євреї. В той час Березний належав до Мукачівської синагоги. Першим равеном у Березному був Абрахам Бровді, досить відомий у своєму колі іудеїв, його внук сьогодні головний равен міста Прага. Коли була міграція, вони були змушені втікати від нацистського уряду Угорщини, так опинилися у Празі, там переховувалися.

Синагога мала спереду красиві зображення Тори і перший вислів із п’ятикнижжя Мойсея, де Авраам приносить Ісаака в жертву, такий опис був на івриті саме тут у Березному.

Інша, дерев’яна синагога, яка у 1924 році була збудована в кінці Березного, потім була знищена, про це буде в інших екскурсіях”, – повідомив пан Федір.

Міграція лемків. Живани, ліптовська колонізація

“У 1691 році  Березний стає центром окремої одиниці. Ужанський комітат вздовж річки Уж поділяється на чотири зони: зона Ужгород, Середнє, Перечин, точніше Тур’ї Ремети, і зона Нодь Березна, тут заселяється 80 сімей.  Цей комітат підпорядковується Ужгородському замку, і плата йде безпосередньо Міклошу Берчені, як чоловіку Крістіни Другетів, якій Березний перейшов у спадок.

Саме із Міклошом Берчені пов’язані відомі прізвища, які прославили Березний на досить великий прошарок населення й історії.

Іван Беца об’єднав під собою місцевих живанів: Іван Варга і Микола Васильчак. Ми вперше спостерігаємо таке явище, як міграція лемків. Вони приходять сюди із Турківського району, з-під Стрия, із Самбору, починається так звава лемківська колонізація. Вона починається досить пізно, вони займають ті місця, де у 1688 від холери й дизентерії повмирало дуже багато людей. З’являються Нове село, Новоселиця, тощо.

Після лемківської настає новий вид колонізації, у 1888 році, це ліптовська колонізація…

Знову повернемося в історію: Іван Беца, який підтримав Ференца Ракоці  і був арештований ним, сидів із сином у тюрмі. Ракоці був змушений їх арештувати, вони “безпрєдєлнічали”.  Князь пішов воювати, а вони грабували своє ж населення. Беці вдається втекти, однак його тут вбивають свої ж друзі. Але разом з Бецою прийшли опришки із ліптовської зони: сьогоднішній Ліптовський Ян, Ліптовський Мікулаш. Цікавий момент, що ліптовський суддя судить у Березному опришків, їх велика кількість і їх уже не вивозили, а їхні сім’ї були відправлені і заселені на території Березного. Починається ліптовська колонізація, це не було добровільно, їх виселили, щоб вони там не бунтували”.

Варош Нодь Березна, модьори і шваби

Екскурсія переміщується до пам’ятника біля парка, Федір Шандор продовжує:

“У 1870 році з’являється перша печатка, де написано “Варош – Нодь Березна”. Це пов’язано з тим, що з’являється промисловість і велика кількість платників податку. Власного герба ще не було, був великий герб Угорщини з ангелами.

Перед війною вперше був зроблений перепис, хто жив у Березному. Тут було 1300 жителів, але жодного єврея не було, хоч була синагога. По національності євреї, вони писали себе модьоро, але не писали себе євреями, у 1897 році вони вже писали себе німцями. Боялися вже, було 160 швабів або дойч, тому часто виходить помилка в істориків, скільки було євреїв у Березному”.

Вокзал, відкриття залізниці

“У 1894 році тут уже проходить залізниця, але офіційне її відкриття відбулосяу 1897 році, коли збудували вокзал. Його збудували у зв’язку з тим, що після російсько-турецьких війн очікувалася війна між Австрією і Росією, тому треба було швидко переміщати транспорт до міста Львів. Тому будувалася паралельна дорога від міста Кошице на місто Межилаборці, й місто Кошице на місто Великий Березний.

Цікавий момент у Ярослава Гашика. Згадується про те, що п’яний машиніст поїхав не в ту сторону: Швейк, який мав їхати по дорозі Ужгород – Великий Березний – Ужок, поїхав зовсім по іншій дорозі через Гуменне. Завдяки Ярославу Гашеку у книзі був згаданий і Великий, і Малий Березний, і Ужок був згаданий”, –  розповів пан Федір.

Закладення парку, відомі особистості

“Сам парк був вперше засаджений 1866 році, раніше ніж залізниця, керівником місцевого окресного суду Йосипом Блажовськи. Він висадив італійські платани і гінкго, далі була висадка тюльпанового дерева.

В той же час у Березному народилися цікаві особи, найвідоміші березняни, які вплинули на хід історії в Європі. Чотири дуже відомі людини, вони згадуються не в українських чи словацьких хроніках, а в угорських і австрійських, – підкреслив пан Федір і зауважив, що про ці особистості можна розповідати безкінечно:

“Едмунд Самовольський, маловідомий на території України, скульптури якого є в Парижі, Венеції, Будапешті. Єдина скульптура, яка збереглася на території України, це скульптура Габора Дойко в м. Ужгород біля хімічного факультету. Це зробив Едмунд Самовольський, який народився в місті Березний, після свого культурного і професійного росту виїхав до міста  Венеція і там творив.

Вінце Лайош за національністю був іудей – засновник угорської графічної школи в 1914 році.

Грох Іштван народився у Березному у 1867 році. Засновник угорської школи реконструкції, саме з нього почалася реконструкція міста Будапешт. Саме він почав реконструювати будівлі, які вже розсипалися і вибудував таке явище, як правильна реконструкція стародавніх будівель.

Рахнер Еміль, за національністю іудей, уродженець містечка Березний, представник школи Пікассо і Марка Шагала, відомий експресіоніст, його картини зберігаються у Луврі. Саме з такими людьми пов’язане поселення Великий Березний”, – підсумував цікаву розповідь оповідач і екскурсія перемістилася до фонтана у парку.

Динаміка населення у воєнні роки, голокости

“У 1910 році у Березному будується перший водогін, він будується силами швабів, завезених із Липтовського Мікулаша, з’явився спочатку в районі ліптаки.

Перший перепис був проведений перед війною, щоб дізнатися кого можна відправити в армію. Жило 3 тисячі жителів. У 1944-му році, коли вже наступала радянська армія, у 540 будинках жило 4 тисячі. У 80-му році жителів у Березному було 6 тисяч, така тенденція пов’язана з тим, що багато жителів були змушені тікати.

У 1941-му році 28 листопада 70 чоловік вивезли у Кам’янець-Подільський, ніхто не повернувся, їх там розстріляли. Було два голокости на території Березного. Перший голокост пов’язаний із тим, що євреї, які проживали на території Польщі у 39-му році втікали від нацистської армії, не були нострифіковані як жителі Угорщини і їх перших здали в 41-му році і розстріляли  у Кам’янець-Подільському. Інших 52 чоловіка було розстріляно в Біркінау біля Кракова, четверо чоловік повернулися, вони покинули місто і виїхали в Нью Йорк після 44-го року”.

Оборонні військові споруди району

“Радянська армія наступила через лінію Євген Савойський. Система називалася разом Система Арпада, і ділилася на 4 частини. Євген Савойський – це Ужок, Стужиця, Загорб, а вздовж Кострино і Сіль – це Лінія Іштвана Великого, яка входила в Лінію Арпада. Тому часто плутають, коли що будувалося. У Великоберезнянському районі будувалися легкі ДОТи – дерев’яно-земельні бойові точки і ДЗОТи. У 1942- і 1944-му роках, Друга угорська армія дуже спішила з будівництвом”.

Федір Шандор продовжив розповідь про парк: “У 1990 році збудований пам’ятник Шевченка, під завершення життя Радянського союзу. Сам парк-арборето – це природна пам’ятка і він охороняється законом. Тут росте 8 видів лип, канадська цуга, гінкго і ще кілька різновидів інших екзотичних дерев”.

Наприкінці усі присутні отримали від міського голови по примірнику трьохмовної книги “Великий Березний – минуле і сьогодення” а також фотографувалися на згадку.

Оксана ЧОПАК,

фото автора

У Великому Березному провели відкриту екскурсію й розповідали про історію

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


*